Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра фінансів і економіки природокористування економічної теорії Контрольна робота з дисципліни «Історія економіки»  Рівне 2012 1.Основні риси господарства Південної Кореї після другої Світової війни Корея була штучно розділена на дві частини після Другої світової війни. Північну частину півострова і прилеглу частину материка займає Корейська Народна Демократична Республіка, південну частину півострова — Республіка Корея. Розділення країни на дві частини, що відповідало розколу світу на соціалістичний і капіталістичний, зберігається з кінця 1940-х. Межа між Північною і Південною Кореєю— один з пережитків «холодної війни». На Півдні встановилася влада авторитарного уряду на чолі з Лі Син Маном, довгі роки до цього що жив в Америці. 15 серпня 1945 була проголошена Корейська Республіка зі столицею в місті Сеулі. Після розколу країни на дві частини зруйнувалися давно усталені зв'язки, що призвело до ще більшої дезорганізації економічного життя. У наслідок, штучного поділу Південна Корея майже втратила такі важливих галузей промисловості як металургійна, хімічна, цементна. Разом з тим на півдні було зосереджено 76,8% легкої, харчової 60,7% і 68% деревообробної промисловості. Проте ці галузі були відрізані від основних джерел постачання паливом і електроенергією, що знаходяться на Півночі. Першочерговим завданням у цей період була реорганізація правової та суспільної систем, тому розвитку економіки не приділялося належної уваги. Становище ще більш ускладнилося, коли 25 червня 1950, всього два роки після створення нового уряду, вибухнула корейська війна. У збройний конфлікт втрутилися так само такі держави, як США, СРСР і Китай. У країні панувала розруха, були майже повністю знищені господарські об'єкти. З моменту звільнення від японського панування в 1945 році і до середини 50-х років тривав період війни і хаосу, але саме в цей час було закладено основу для індустріалізації Кореї через створення "вільної ринкової економічної системи" на базі денаціоналізації капіталу залишеного Японією після її поразки у другій світовій війні. Він склав близько 80% південній частині півострова, причому 13% цього капіталу припадала на сільське господарство, приблизно 90% бізнесу та 97% великих корпорацій входили в ту ж категорію. Укладена 27 червня 1953 в Пханмунчжоме угоду про перемир'я передбачало повне припинення військових дій і всіх ворожих актів в Кореї до остаточного мирного врегулювання. Відповідно до угоди між північчю і півднем була проведена демаркаційна лінія довжиною більше 250 км. На весь період перемир'я заборонялося введення нових військових контенгентов на Корейський півострів, а так само постачання військового спорядження. Відразу після цього починається реальний економічний розвиток Південної Кореї. А сьогодні вона швидко перетворюється на високорозвинену індустріальну державу. Про швидке економічне зростання Республіки Корея говорилося чимало. Цю "історію успіху" пов'язують з високими темпами зростання ВНП, які склали 8,6% у період з 1962-1988г і перетворенням країни з традиційно сільськогосподарської у цілком індустріальну, серед досягнень якої рівень ВНП на душу населення більш 5000 $ і 13 місце в списку провідних торгових держав світу. На стрімке зростання економіки Південної Кореї надавали і впливають самі різні чинники - об'єктивні і суб'єктивні, економічні і політичні, внутрішні і зовнішні, такі як: Орієнтована на експорт, на взаємодію із зовнішнім світом стратегія розвитку; Сприятливий міжнародний економічний клімат 60-х-першої половини 70-х років, що полегшив доступ до зовнішніх джерел ресурсів; Сильне й ефективне керівництво в особі авторитарних урядів, що відклали демократичні і політичні преосвіти на користь економічного розвитку; Відносно малі витрати на зміст військово-промислового комплексу (2-3% проти 60-70% північно-корейських витрат); Залучення іноземних капіталовклад...